(Продовження. Початок у №6-11,14,16-19)

* * *
Відповідь Генриці, яка не раз намагалася вчинити самогубство:
«Яку ж велику ласку має Генрика у Бога! Уже цього одного мало би бути достатньо, аби здобути сильну віру. Зрозуміло, що це Господь Ісус рятував її кілька разів від жахливої смерті душі і тіла, яку вибирала добровільно. Бог дає терпіння. Великою є любов Ісуса і, мабуть, Генрика чогось вартує в очах Бога, якщо Він спасав її від смерті і дозволив на землі пройти муки, подібні до тих, які є в Чистилищі. І знову ласка. Генрика звертається до тебе, Фуллю, і ти повинна їй допомогти. Прочитай їй наші записи про вартість терпіння. Нехай повернеться обличчям до вічності. Те проминуле життя, ті тяжкі гріхи супроти Бога, людей і себе самої можуть бути пробачені і відпущені. А після цього не треба згадувати про них. Треба простягнути свої стомлені руки назустріч зраненим долоням Ісуса. Тут, за життя, Він не буде страшним суддею, але зрозуміє, пробачить і не буде її звинувачувати. Терпіння фізичні і моральні пом’якшать кару, заспокоять душу, додадуть розуміння, жалю, любові і сил. Генрика може відродитися, стати новою людиною. Зрадив чоловік? Інші також зрадили? Не принесло щастя багатство? Здається, усе добре і зле спізнала Генрика на землі. Мало не збожеволіла... Але нехай повернеться думками в юність: хіба Бог не обдарував її більше за інших? Вона мала здоров’я, вроду, спритність, розум і добре чуйне серце... Нині бідна Генрика навіть не здогадується, що відчуває людина, яка не збочує з ясної дороги. Але нічого! На щастя, маємо Ісуса, Котрий може нас змінювати і відроджувати. Маємо близького, улюбленого Приятеля. Який прийшов, аби випростувати наші дороги, аби спасти. Але перш ніж візьмемося рятувати здоров’я, мусимо так загартувати волю, аби все, щоб не трапилося, приймати як таке, що походить від Бога. Та спочатку нехай Генрика скаже, що вона хоче - здоров’я тіла, душі чи душі і тіла?»

* * *
Чи блаженна Анна Катерина Еммеріх може бути заступницею Ванди?
«В Небі вона велика свята. Може бути постійною і дуже сильною заступницею Ванди, треба тільки промовити до неї дев’ятницю. Можна молитися своїми словами, а можна протягом дев’яти днів промовляти «Отче наш» і «Богородице Діво» з наміром, щоб ця свята взяла Ванду під свою опіку. На дев’ятий день Ванда відчує контакт зі святою. Але вже зараз може отримувати від Бога допомогу за її посередництвом».

* * *
Магдалина скаржиться на втрату ентузіазму в справах Божих:
«Люди були, є і ще довго будуть байдужими до слів Ісуса. Але її палке і дитинне серце миле Небу. Хіба ті, котрі насміхаються, допоможуть їй в сумнівах і турботах? Господь - єдиний Товариш, Який її розуміє, благословляє в праці і допоможе виховати дітей для її і Своєї радості. Нехай лише усі турботи свої збере і віддасть Йому. Вона знає, що правда є тільки у Бога. Має віру. Отже, щаслива. Але повинна глибше пізнати Ту, Котра є Матір’ю Ісуса. І полюбити Її, щоб в кожну важку хвилину звертатися до Неї. Найсвятіша Мати виховала єдиного, улюбленого Сина і віддала Його нам на жертву. Це доказ Її любові, тож і ми повинні любити Її. Серце Марії відкрите, через нього ми отримуємо від Ісуса ласки. Тож не забуваймо щодня в короткій молитві усе просити через Марію, бо Її заступництво наймогутніше».

* * *
Недовіркові, який вимагав, аби йому з’явилася свята Тереза від Дитятка Ісус:
«Експериментувати з Богом чи святими не можна, бо і цікавість не задовольниш, і можеш накликати на себе сувору кару. Якби цей чоловік дійсно хотів заглибитися в духовну сферу, мав би щораз більше світло і нарешті пізнав би Бога».

* * *
Вдівцеві, який тужить за своєю дружиною:
«Усе уже в минулому і, мабуть, так мало статися. Але дух дружини турбується про душу і щастя чоловіка, тому в Андрія з’явилося таке прагнення духовного вдосконалення. Андрій повинен радісно іти новою, ясною дорогою. Прямувати до Істини, в якій перебуває його кохана дружина. Не повинен дорікати собі, шукати провини. Вона вже вільна і хоче вторувати дорогу до щастя коханому. На землі цього зробити не змогла б. Лише з вершин Правди, сильна духом і знаннями, може виявити усю свою любов чоловікові. Може безпомилково вести його до мети, до вічної радості, де сама перебуває і з тугою очікує на нього».

* * *
Жінка, яку справи духовні не цікавлять, просить поради в клопотах фінансових:
«Якщо Теофілія хоче звернутися по допомогу до святих, сама повинна бути в стані освячувальної ласки. Щиру молитву Господь Ісус вислухає завжди, якщо те, про що просимо, не піде на шкоду нашій душі. В міру того, як людина звертається до Бога - Найсвятіше Серце звертається до людини. Воно бачить чисті наміри і обдаровує щедро. Про все можна просити Господа Ісуса, але з любов’ю і довірою!»

* * *
Відповідь наркоманці:
«Віра має слабку волю і піддається впливові людей сильніших. Ніколи не працювала над вдосконаленням своєї душі, не відчувала задоволення від роботи, не вірила у свої сили. Тому той, хто хоче їй допомогти, повинен скеровувати розмову у відповідне русло, молитися за неї і за її дитину. Дівчинка успадкувала вдачу її чоловіка, тому треба робити все, щоб негативні риси характеру не витіснили позитивних».

* * *
Людині, котра просить заступництва Анни де Ґвіньє:
«Мала Анета перебуває в колі радості. Сама ніким опікуватися не може, але коли Софія з’єднується з нею духовно, вона звертається до іншого духа, який може виконати її прохання. Заступниками Софії можуть бути свята Тереза Велика, святий Андрій Боболя або святий Іван від Хреста. Вони близькі їй за духом. Щовечора можна своєму Заступникові складати прохання і турботи усього дня. Добре носити з собою посвячений образок святого - його допомога тоді буде відчутніша».

* * *
Христина в розпачі:
«Мусить опанувати себе. Депресія, антипатія і розпач - не для неї. Якщо ж мука нестерпна - нехай спробує стати на коліна і тихо та покірно усі свої тягарі пожертвувати Ісусові. Просити до¬помоги у Найсвятішої Діви. Протягом усього травня Марія най¬щедріша. Вона любить нас і сила Її проникає в наші неспокійні серця».

* * *
Відповідь професору, який не вірить у надприродне життя:
«Він добре знає, скільки праці і самозречення вимагає наука. То нехай і в цьому випадку відкине пиху і лінощі. Нехай спробує увійти в глибини духа, такі чужі кожному ученому, відкинути скептицизм і з довірою дитини наблизитися до лю¬дей, котрі пізнали Бога чи до їхніх творінь».

* * *
Антоніна розлучена і живе з одруженим чоловіком, тому просить поради:
«Кожна людина має вільну волю і може робити усе, що хоче. Але життя Антоніни грішне, немає в ньому благословення Божого і не буде, поки не розірве гріховних зв’язків. Боже Ми¬лосердя велике, воно може пробачити і благословити, але й покарати може. Тому не треба зволікати з каяттям».

* * *
Лікар запитує, як перемогти рак:
«Наукові дослідження без інтуїції не увінчаються успіхом. Треба пам’ятати, що тим, хто шукає з Богом, Бог допомагає. Треба спостерігати. Скажімо, є місцевості, де люди рідко хворіють на цю страшну недугу. Чому? Може усе залежить від повітря, харчування, покладів мінеральних, які насичують воду? Може ростуть там рослини, які - хоч людина не здогадується про це - допомагають їй.
Святі не мають повноважень відкривати таємницю боротьби з раком - це повинні зробити люди».
Як пробудити в душі сильну віру?
«Треба частіше читати Слово Боже, проникаючи в життя і Серце Господа Ісуса, Найсвятішої Матері і святих. Завжди треба пам’ятати, що Спаситель поруч, що Його добрі очі милосердно вдивляються в кожну хвилину нашого життя».
Як здобути духовний спокій?
«Щоб здобути рівновагу і спокій, треба лише сумлінно виконувати те, що ми повинні робити щодня для Бога і ближніх. Тільки безмежна довіра Божому милосердю і виконання усього, що в наших силах, може дати справжнє задоволення і спокій, навіть, якщо недобрі люди цього не визнаватимуть».
Як загартувати сильну волю?
«Необхідно зрозуміти, що кожна людина з допомогою Божої ласки може подолати лінивство духа, адже для себе і для інших можемо долати різні перешкоди. Зусилля для справ Божих марним не буде ніколи - Бог віддасть сторицею».
Як впорядкувати внутрішній хаос?
«Внутрішній хаос може бути наслідком докорів сумління, коли людина грішить або має слабку віру чи слабка фізично. Хвора людина частіше занепадає на дусі, тому ми повинні дбати про стан свого здоров’я».
Чому інколи добрі зусилля дають протилежні наслідки?
«Усе, що людина робить з любові до Бога і ближнього, має перед Богом безцінну вартість, навіть якщо наслідки не такі, яких би ми хотіли. Добрі вчинки на землі тільки частково оплачуються - внутрішнім задоволенням».
Як позбутися егоїзму?
«Навіть найбільший егоїзм можна перемогти, аналізуючи його наслідки. Найлегше позбутися егоїзму, думаючи про Страсті Христові, описані містиками і стигматиками. Кожним словом і вчинком Ісус вчить нас, яку благословенну радість дає душі відречення від свого «я». Маємо за це любов і вдячність від добрих, від злих - подив, а інколи і навернення».
Чи можна вивчати антропософію?
«Для пізнання чистої Істини ця наука нічого не дає. Вона навіть шкідлива, бо сіє в душі хаос, який породжує морок і сумнів, що ведуть у безвихідь».

ЯК ДОПОМАГАТИ ДУШАМ В ЧИСТИЛИЩІ?

Коли душа покидає цей світ в стані ласки, але має борги перед Божою Справедливістю і повинна очиститись у вогні страждань від усіх наслідків гріха - вона потрапляє у Чистилище.

По суті своїй муки Чистилища нічим не відрізняються від пекельних мук, окрім того, що в Чистилищі присутня любов Божа і впевненість у вічному щасті з Ним, а в пеклі душі ненавидять Бога і знають, що їхні муки вічні.

Отож нагадаймо ще раз, що діється з душею після смерті. Осяяна великим світлом, за одну мить душа охоплює усе своє життя і бачить, що заслужила. Залежно від стану душі вона бачить або Бога в усій Його красі, або тільки потужне світло Його Присутності. Душа, засуджена на вічні муки, такої ласки не отримає ніколи. Якщо ж душа чиста, вільна від гріхів і від кари за них, вона може одразу увійти у вічне споглядання Бога. Боже світло наповнює її невимовним щастям і кличе до радощів Неба.

Для душі, заплямованої гріхом, але не смертельним, це світло стає суддею, позаяк її стан не узгоджується з нескін¬ченною святістю і досконалістю Бога. Тому Поєднання з Богом і вічне щастя для неї неможливе. Така душа не витримала би Його Присутності. Тому більшість людей ніколи не сягнули б Неба, якби після смерті не було очищення.

Через святу Церкву Бог вчить, що після смерті душа очищається карами Чистилища (Флорентійський Собор), що «в Чистилищі є вогонь « (Тридентський Собор).

Пригадаймо також сувору згадку Спасителя про в’язницю, з якої ніхто не вийде, поки не сплатить усього свого боргу (Мт.5,25; Лк. 12,58). Або слова святого Павла про те, що є душі, котрі тільки через вогонь можуть спастися (1 Кор.3,15).

Душа, котра в хвилину смерті брудна, перед Обличчям Бога постане наче роздроблена, пригнічена тягарем своїх провин, і цей стан для неї такий нестерпний, що вона сама прагне вогню Чистилища. Лише там починає розуміти, яким є Бог і Його любов та яким великим нещастям є гріх перед Обличчям Божої Величі.

Душа хоче кинутися в обійми свого Творця, але відчуває, що негідна. Вона тужить за Богом і відчуває глибоку вдячність за те, що може покутувати за свої провини.

Душа знає, що вона порятована, і ця думка стає для неї розрадою в терпіннях. Таким великим є Милосердя Боже, що навіть після смерті є можливість покути. Отож вогонь Чистилища - це таємниця ласки вогню Божого Милосердя.
 
(Далі буде)

Переклад з польської Неоніли Стефурак.
Малюнок Йосипа Терелі