(Продовження. Початок у №6,7,8,9,10,11,14,16,17,18)
* * *
Відповідь дружині убитого X.:
«Душа X. одразу після розлуки з тілом не страждала важко в Чистилищі. Перейшла до кіл Вищих завдяки молитвам і Бо¬гослужінням, але це ще не те місце, в якому вона повинна бути. Зміцнившись, вона допомагатиме родині, що зосталася на землі. Найкращою в цьому випадку була би пожертва на потреби місійні і водночас щотижнева медитація, яку можна проводити протягом години кожної п’ятниці навіть на робочому місці. За якийсь час померлий з’явиться комусь із родини уві сні і подякує за наслідки пожертви».
* * *
На запитання священика про покликання Петра:
«Петро не має покликання до священичого стану, тож добрим пастирем бути не зможе. А поганих пастирів є чимало, і хоч ніхто не страждає через них так, як Ісус Христос, люди замість того, аби поспівчувати Йому, хапаються за цей злий приклад, аби відвернутися від Нього. Недосвідчені релігійно, ототожнюють клір з Церквою - замість того, аби молитися за добрих пастирів. Священики не падають з Неба, як зорі. Це люди, і так, як інші люди, звітуватимуть перед Богом за свої добрі і злі вчинки. «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мт. 7,1). Беріть приклад з терпеливості Бога, котрий дозволяє торкатися Свого Тіла негідними руками. Чому Бог може терпіти, а люди - ні? Якби Він хотів, міг би зробити Своїми слугами на землі ангелів. Але знав, що любов ангела до Бога досконала, тому Він не зміг би ні зрозуміти, ні стерпіти, ні пробачити зухвальства світу стосовно Всемогутності Божої. Тож ті, кому дав владу відпускати на землі гріхи, також повинні бути людьми грішними. Та оскільки священство - стан добровільний і при¬вілейований, відповідальність за нього повністю покладається на священика - в міру отриманих ласк і прийнятих зобо¬в’язань».
* * *
Ксаверій запитує, чи добре зрозумів волю Божу?
«Він повинен не лише вдосконалювати свою власну душу, але й впливати на братів-священиків так, щоб вони ставали чистими провідниками душ, гідними найвищого послан¬ництва, тобто - справжніми учнями і апостолами Христовими. Усі Чини Христові мають однакову вартість. Тому не треба шукати де краще, а працювати там, де призначило Небо. Священик може зробити багато для слави Божої, як, скажімо, о. Іван Віанней з Арс, який став взірцем для багатьох пастирів. А Ксаверій володіє особливим даром впливу на людей, і це допоможе йому в праці пастиря і вчителя».
* * *
Відповідь матері 14-літнього злодія:
«Антоніні скажи, щоб пояснила синові наслідки його вчинків. Але нехай розмовляє з ним без свідків, на самоті. Не треба його також сильно карати чи ганити - він і без того соромиться свого вчинку. Нехай Антоніна молиться до Матері Божої Ченстоховської за повернення сина до гімназії, нехай принесе якусь жертву і обов’язково поговорить з директором гімназії і вчителями. Син також повинен вибачитись перед ними за свій вчинок і пообіцяти, що подібне не повториться. Добре, якби Антоніна відмовила дев’ятницю до Найсвятішого Серця за навернення свого сина, бо цей вчинок може поламати усе його життя. У його віці хлопці часто роблять дурниці, тож нехай Господь Ісус і Матір Божа заопікуються ним».
* * *
Відповідь Анні:
«Напиши їй листа, Фуллюсю, розрадь її, зміцни на дусі і надішли молитву до Непорочного Серця Марії. Ось вона: «Найчистіша Обранице Діво Маріє! Допоможи мені, віддали спокуси і гріхи, що мучать душу і тіло моє. Вчини так, щоб чиста любов Найсвятішого Ісусового Серця наповнила душу мою по вінця, і вже нічого негідного поміститися в ній не могло. Нехай Найсвятіше Серце заповнить пустку і самотність мого життя і нехай веде мене до правди, любові і покори. Найсолодше Серце Марії, будь моїм спасінням!»
* * *
Відповідь Йоланті:
«Її покликання до чернецтва несправжнє. Вона не зможе служити тільки Богові, хоч душа її справедлива і вміє підноситись понад земним. Залишаючись у світі, вона повинна поглиблювати свою любов до Бога і ближнього, молитися, чинити жертви і просити Бога, щоб Він вказав їй відповідну дорогу або обдарував справжнім покликанням».
* * *
Сестра запитує про душу померлої Леонтії:
«Леонтія відбуває покуту в Чистилищі, але не найстраш¬нішу. Вона мала жвавий, веселий характер і робила за життя багато добрих вчинків. Але до обов’язків релігійних ставилася поверхнево. Треба пам’ятати про її душу і особливо в п’ятницю молитися за неї. Уважно слухати Богослужіння».
* * *
Ельжбета запитує про душі батьків:
«Завдяки Милосердю Божому і заступництву Матері Божої батьки Ельжбета важко не страждають, але їхня дорога до вічного щастя довга. Вони поруч і тужать за допомогою з землі, чекають на молитву, аби їм Бог швидше дозволив закінчити цю сумну і далеку мандрівку. В міру можливостей треба замовляти Служби Божі за їхні душі і щодня промовляти молитву «Ангел Господній».
* * *
Ванда просить поради:
«Життя Ванди важке через її гріх та гріх її чоловіка, котрий заплямував свій церковний шлюб. Ванді не треба з ним більше бачитися. Нехай надішле йому листа через адвоката-католика про сплату аліментів на дітей. Діти ні в чому не винні, він дав їм життя і мусить за це відповідати. Адвокатові треба сказати правду, але до суду звертатися лише в тому випадку, якщо він не погодиться сплачувати аліменти добровільно. Ельжбета повинна висповідатись, прийняти святе При¬частя і шукати праці. Допоможу їй. Нехай просить пробачення в Ісуса за себе і чоловіка, здасться на волю Божу та не занедбує молитви».
* * *
Станіслава просить поради:
«Нехай без нарікань віддасть свого чоловіка Андрія в опіку Ісусові, бо він хворий фізично і психічно. Її чоловік хворіє ще з дитинства. За нього треба молитися, відмовити дев’ятницю, висповідатися, прийняти святе Причастя, а маленький посвячений образок Найсвятішого Ісусового Серця або параман зашити в одяг, який він найчастіше носить. Станіслава уміє бути поруч з Ісусом, уміє нести свій хрест терпеливо і мислити з любов’ю про Того, Хто нас любить, спасає і обдаровує. Тож нехай палко просить, щоб її чоловік одужав, але додає покірно: «Нехай Господь Ісус вчинить згідно Своєї волі, так, як Сам того хоче «.
* * *
Владислава запитує про душу своєї сестри Казимири, бенедиктинки:
«Казимира може багато випросити у Бога, бо близька до слави найвищої. Нехай Владислава, коли молиться за душі померлих рідних і знайомих, згадує завжди ім’я Казимири, і за її посередництвом просить за них».
* * *
Відповідь Кароліні:
«Скажи їй, Фуллюсю, що дітей її беру під свою опіку, але хай робить усе, аби прищепити їм доброту, лагідність, поступливість і щирість. Нехай ніколи не уникають спільної щоденної молитви. Хай будуть обов’язкові, послушні і пунктуальні, нехай старші допомагають по господарству, а молодші також мають якісь обов’язки і заняття. Їй самій скажи, що коли людина знає свої вади, вона може легко їх позбутися. Їй важко бути зібраною і пунктуальною не тому, що це її вроджені вади, а тому що забезпечене життя не сприяє виробленню цих чеснот. Спочатку буде важко пере¬магати лінощі, але Ісус їй допоможе, якщо вона жертвуватиме свої зусилля за свого чоловіка чи за щастя своїх дітей».
* * *
Мати скаржиться на егоїзм синів:
«Скажи їй, Фуллю, що такою є доля кожної матері. Матінка Божа мала Найсвятішого Сина, але і Вона плакала і шукала Його три дні, коли Він залишився в святині. Тільки велика любов, розуміння і терпеливість дають трохи полегші в клопіткій праці виховання дітей. Таку матір, котра молиться за свою дитину, Бог завжди вислухає і колись витре кожну її сльозу».
* * *
Подруга Галини просить допомоги їй навернутися:
«Галину не цікавлять справи Божі і душа її власна. Вона заплуталась в тенетах світу. Імла світських облуд заступила їй Правду і Красу, і треба багато молитов, аби ласка Божа торкнулася її душі».
* * *
Відповідь самій Галині:
«Кожна людина має вільну волю. Галина грішить і цього не розуміє, бо не намагається збагнути мету людського життя на землі. Їй треба молитися й уникати утіх, які приносять ганьбу і нещастя уже в земному житті, бо інакше її чекає кара Божа. Добре, якби чоловік Галини промовив дев’ятницю або іншу молитву за навернення дружини».
* * *
Ще одна відповідь Галині:
«Скажи їй, що один простий і щирий крок до Ісуса увіллється каскадом світла до її неспокійної душі. Поступово народиться любов, яка проникне всю її істоту, і вона зрозуміє, що тільки ця любов - справжня. Треба лише зробити одне мала зусилля: добровільно повернутися обличчям до Істини. Потім нехай очистить свою душу покутою, запричаститься - і Господь Ісус оселиться в її серці. Він запрошує Галину на Тайну Вечерю, обіцяє їй опіку і допомогу на щодень і на вічність цілу. Треба прийняти Його запрошення. Відкинути невіру. Світ нічого дати не може, окрім зрад, облуд і розчарувань. Допоможу їй усе подолати».
* * *
Аліція в розпачі:
«Якщо хоче, аби Ісус їй допоміг, нехай відкине розпач і думки про самогубство. Нехай згадає: скільки світлих і добрих хвилин Бог подарував їй, скільки можливостей різних, які не використала... Але, зрештою, так роблять усі люди... То хіба важко прийняти короткочасне терпіння від Найкращого Отця, Який хоче, щоб Його дитина думала тільки про справжнє і вічне? Нехай Аліція довіряє Ісусові, бо лише Його Найсвятіше Серце розрадити може».
* * *
Аніта запитує чи можна любити двох чоловіків одночасно:
«Так, і навіть - більше, якщо ця любов не гріховна. Чиє серце прагне і шукає любові - хоче поділитись своєю любов’ю з іншими і в цьому немає нічого осудливого».
* * *
Уже три роки Долорес тяжко хворіє:
«Долорес дуже обдарована Богом, але, на жаль, марнує ці дари. Завжди треба залишатися собою. Так, часто каліцтво тяжіє над людиною, але відомо чимало прикладів, коли людина сліпа, глуха чи німа ставала геніальною і потрібною іншим. Долорес розпустила свої нерви і вважає себе нещасливою. А це хибний шлях. Не можна піддаватися поверхневим людським співчуттям і нарікати на долю. Треба довіритися Тому, Хто воскрешав померлих і прокажених очищав! Тільки Спаситель може їй допомогти, а Долорес страждає за гріхи предків і за власні провини».
* * *
Відповідь друга:
«Любов’ю і вірою нехай щодня ошляхетнює свою душу. Нехай намагається стати доброю і справедливою, навчиться пробачати. Нехай спробує наблизитись до свого чоловіка і поступово відбудувати те, що зруйновано. Але вже на міцному фундаменті. Не роззирайся довкола, не шукай нових почуттів, Долорес, бо лише забрудниш душу і не матимеш ні радості, ні здоров’я».
* * *
Відповідь третя:
«З повними долонями ласк Ісус чекає, щоб душа Долорес пробудилася, зрозуміла і оцінила вартість терпіння. Тільки хай нетерпляче не скидає його з себе. Нехай щодня молиться за навернення близьких їй людей. Від думок, розмов і вчинків нечистих нехай оберігає її Непорочна Діва, бо в спокусах треба завжди звертатися до Неї. Посилаю їй своє благословення і любов».
* * *
Фелікс піддається хворобі:
«Бо думає, що так її подолає. Але якщо думка наполегливо кружляє навколо чогось одного, це «щось» набирає сили, запановуючи над думкою і волею. Не можна послаблювати волю ні в невдачах, ні в хворобах - на цих ворогів просто не треба звертати уваги».
* * *
Покинута дружина запитує, чи погодитись їй на розлучення:
«Вона католичка і тому — не можна. Та оскільки її чоловік дійсно обтяжує свою совість, сіючи гріх і марнуючи Божі дари, єдиним рятунком для Софії може бути Непорочна Мати. Нехай Софія замовить Богослужіння перед її вівтарем, ревно відмовить дев’ятницю, до якої щодня додасть молитву: «Найсвятіше Серце Ісуса, вічне Полум’я Божої Любові». Якщо так зробить, віддавши увесь свій клопіт Ісусові, знайдеться інша дорога, яка несподівано усе розв’яже. Палка, безперервна молитва може все змінити».
* * *
Юлія запитує, чи посповідатися їй вдруге:
«Потреби в цьому немає, адже вона отримала розрішення після попередньої сповіді. Та якщо її продовжує мучити сумління, може знову виказати на сповіді якийсь давній гріх, сказавши священикові, що вже про нього говорила. Можна також взяти на себе добровільну покуту і відмовити на колінах літанію до Ісусового Серця протягом дев’яти днів».
* * *
Анеля скаржиться на байдужість під час молитви:
«Анеля нервово і фізично виснажена, тому її енергія ослабла. Повинна знову відчути себе слабким і немічним дитям щодо Бога. Нехай промовляє щодня: «Боже, благослови увесь мій дім, чоловіка, дітей і мене, прийми від мене як молитву усю працю і клопоти дня сьогоднішнього». Ввечері також бажано коротенько помолитися, подякувавши Богові за прожитий день і віддати увесь свій дім в Його опіку на ніч. Це зовсім не важко. За якийсь час повернеться до неї те давнє прагнення молитви і солодкою стане розмова з Володарем всесвіту».

(Далі буде)

Переклад з польської Неоніли Стефурак.
Малюнок Йосипа Терелі