Багато мам думають, що дитині необхідні максимально стерильні умови. Як наслідок цього переконання — боязнь поцілувати свого малюка, тривала стерилізація дитячих речей, посуду і навіть годування дитяти зцідженим, а деколи і стерилізованим грудним молоком.

Звісно, коли удома маленьке дитя, елементарні заходи гігієни потрібні, з цим ніхто не сперечається. Але головне не перестаратися в цьому відношенні, оскільки зайва стерильність довкілля заважає нормальному формуванню імунітету.

Фахівці відзначають, що для нормального формування імунітету необхідне не лише грудне молоко, але і контакт з різними мікроорганізмами.

Отже, можна сміливо і цілувати маля, і брати його на руки, і не боятися, що на нього впаде зайва порошинка. До речі, навіть в грудному молоці може бути деяка кількість бактерій, що зовсім не є приводом відміни грудного вигодовування або стерилізації молока. І природно, дитяті не протипоказані прогулянки на вулиці. При цьому не варто оберігати його від контактів з іншими дітьми, домашніми тваринами, природою.

Більш того, учені знаходять все нові підтвердження старої приказки «Від бруду не тріснеш, від чистоти не воскреснеш». Про «користь бруду» медики заявляють давно. Учені виявили, що діти з великих сімей, які перенесли в ранньому віці весь букет «чергових» дитячих інфекцій, менш схильні до всіх видів алергії, чим їх однолітки — єдині діти в сім’ях, схиблених на чистоті.

Цікавим підтвердженням правоти даної теорії служить наступний факт. Оглянувши 14 тисяч школярів, лікарі виявили, що на астму хворий кожен з п’яти дітей, які щодня приймали душ і мили руки і обличчя не менш трьох-чотирьох разів на день. Дивно, але значно стійкішими до цієї недуги виявилися діти, що наполегливо обходили ванну, — та і просто воду — стороною.

Також провівши ряд експериментів, учені довели, що самі по собі пил і бруд, яких ми так прагнемо уникнути, містять найпотужніший протиалергічний захист.

Виходить, що, надраюючи до блиску свою квартиру, ми, з одного боку, захищаємо своїх близьких від бактерій і різних інфекцій, але, з іншого боку, створюємо всі умови для того, щоб імунна система наших рідних і дітей знаходилася в стані бездіяльності. В результаті цього дитя втрачає імунний контакт з навколишнім світом, і наслідки такого «оранжерейного життя» можуть виявитися катастрофічними.